1 лютого відзначила свій 80-літній ювілей ветеран праці Тернопільського національного медичного університету ім. Івана Горбачевського, доцентка кафедри пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії Марія Олексіївна Лемке (Хома).
Народилася Марія Олексіївна першого дня лютого важкого 1945 року у багатодітній сім’ї Хоми Олекси Даниловича та Стефанії Андріївни у селищі Великі Бірки Тернопільського району. Важкі воєнні та післявоєнні роки, на які випало дитинство Марії та двох її старших сестер і брата, атмосфера любові й поваги, які панували у сім’ї, зробили її серце чуйним і відкритим до людей. У родині велику увагу приділяли освіті. Всі діти після закінчення школи отримали вищу освіту, а тендітна й допитлива Марія обрала нелегку професію лікаря та 1962 року вступила до Тернопільського медичного інституту. Навчалася на «відмінно», брала активну участь у студентському житті, займалася у студентських наукових гуртках і була однією з небагатьох в Україні, хто отримував ленінську стипендію. На той час це було надзвичайно почесно. Працьовитість, наполегливість, мрія бути кваліфікованою лікаркою допомогли Марії подолати труднощі навчання та закінчити інститут з відзнакою. Здібну й перспективну випускницю вчена рада рекомендувала на наукову роботу. Молода, повна сил і творчих задумів, аспірантка кафедри патологічної фізіології Марія Олексіївна Хома під керівництвом проф. Е.Н. Бергера та проф. А.Т. Хазанова наполегливо працювала над виконанням наукової роботи з вивчення холінергічної регуляції роботи серця за умов кардіотоксичної дії адреналіну та успішно захистила кандидатську дисертацію «Про роль холінергічної регуляції серця при експериментальній міокардіодистрофії».
Свою викладацьку діяльність на посаді асистентки Марія Олексіївна розпочала на кафедрі госпітальної терапії, а через рік, 1970-го, перейшла на кафедру пропедевтики внутрішніх хвороб. Відтоді багато років сумлінно виконувала обов’язки завучки кафедри, займалася навчально-методичною, науковою, лікувальною роботою й завжди була чуйною до людей, уважною до колег і надзвичайно відповідальною людиною. 1984 року Марія Олексіївна отримала вчене звання доцента кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб.
Упродовж своєї наукової та педагогічної діяльності М.О. Лемке була вимогливою викладачкою, наставницею студентів і молодих лікарів, постійно вдосконалювала навчальний процес на кафедрі, користувалася авторитетом серед колег і повагою серед студентів. Колишні студенти, а теперішні лікарі, вдячні їй за змістовні, цікаві лекції, майстерно проведені практичні заняття, за вміння та бажання навчити, передати знання й досвід.
Усі, хто спілкувався з Марією Олексіївною як з лікаркою, відгукуються про неї, як про класну фахівчиню та високоінтелігентну людину, до якої завжди можна було звернутися за консультацією і порадою. Її уміння працювати з пацієнтом під час огляду, непідробний інтерес до проблем хворої людини та бажання допомогти слугували добрим прикладом для наслідування студентами й молодими лікарями. І донині вдячні пацієнти звертаються до неї за порадою.
Обравши в житті важкий шлях лікарки та педагогині, виховательки студентської молоді, Марія Олексіївна разом з чоловіком виховала двох доньок і зуміла прищепити їм любов до медицини. Обидві доньки – гордість мами, закінчили Тернопільський державний медичний інститут, продовжили династію та стали висококваліфікованими спеціалістами.
Відомий американець Стів Джобс сказав: «Єдиний спосіб робити свою роботу добре – це любити її». Про Марію Олексіївну Лемке з повною відповідальністю можна сказати, що вона завжди любила та любить те, що робить. І нині її рук та уваги потребують прекрасні квіти, диво живої природи, які ростуть в її саду. Квіти – це безмежна її любов і захоплення, яке додає здоров’я, сил і радості.
З нагоди поважного ювілею прийміть, Маріє Олексіївно, наші сердечні вітання та слова шани й глибокої поваги. Бажаємо Вам, вельмишановна ювілярко, доброго здоров’я на кожний прийдешній день, тепла у серці та натхнення в душі, родинного благополуччя, безліч вдалих днів і хороших новин. Нехай Господь Бог щедро дарує Вам щасливу та довгу життєву дорогу!
Колектив кафедри пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії ТНМУ